Після двох спекотних протистоянь донецький «Шахтар» отримав невеликий перепочинок у вигляді «Закарпаття». Звичайно, назвати підопічних Ігоря Гамули «солодкою булочкою» не можна, але все ж потенціал ужгородців серйозним чином відрізняється від можливостей «Карпат» і «Дніпра». На розстановку сил не могло і вплинути відсутність відразу трьох гравців основного складу Срни, Раца і Адріано, на чиїх позиціях розташувалися аборигени: Кобін, Шевчук і Гладкий. Не проводився також і основною в цей час року центральний захисник Олександр Кучер, якого підміняв Іщенко.

У принципі, виходячи з декілька нервової гри Олександра у Львові дана перестановка просилась. На інших позиціях розташувалися всі знайомі обличчя: Пятов - у воротах; Ракицький у центрі оборони; Ферні і Хюбшман - пара опорних хавів; Ілсі, Жадсон і Вілліан працювали на атаку без конкретної прив'язки до позиції. Ігор Гамула очікувано вибудував гру від оборони: «4-5-1». А як інакше? Так недовго й по стопах В'ячеслава Грозного піти.

Так що саме час забути про футбольної естетики (хоча про яку красиву гру можна говорити, маючи на увазі Ужгород?) І зіграти просто, але цілком надійно. Втілювати тренерські задуми на зеленому полі покликані були: Бабенко - Болохан, Хауш, Шендрик, Комарицький - Леандро (номінальний захисник), Бойко (ще один природжений бек), Гомес, Малюк, Лісіцин - Давидов. Не будемо забувати, що і коуч гостей був обмежений у своєму виборі: Трішовіч - травмований, а Райчевіч, Малигін і Микуляк відбували покарання. Так що саме такий вибір «основи» нічим не здивував.

З перших хвилин ініціативою, що було очікувано, заволоділи господарі, які вирішили не тягнути кота за хвіст і обійтися без нервування. З перших хвилин оборона ужгородців запрацювала на повну потужність, і деколи тактична розстановка гостей набувала досить несподіваний вигляд «9-1».