А ось Вілліан можливостей відобразитися на табло не мав.
У перерві Ігор Гамула замінив форварда (Давидов за м'яч зачепитися не зумів) і кілька активізував гру своєї команди попереду. Але як це часто буває, за рахунок надійності оборонних порядків. У підсумку, гості не тільки в атаці не досягли успіху, але і якість гри в обороні втратили. Відчувши свободу, бразильські легіонери «Шахтаря» заграли легко і невимушено. Тільки от відсутність швидкості і звичне бразильське піжонство зводило їх зусилля нанівець.
Один лише Коста цілком міг оформляти хет-трик (намагався Жадсон, регулярно віддавав загострюють паси): удар головою з класної позиції і два виходи практично один на один закінчувалися ударами повз. Так само безбожно мазав і Фомін (чого вартий момент на 63 хвилині, коли Руслан з кута штрафного не влучив у ближній кут, а на 89 хвилині не реалізував вихід 2 в 1).
Пофеерів у четвер, цей бразилець взяв паузу воліючи демонструвати техніку, але не грати на команду. Відверто розчарував і Фернандіньо, який, як здалося, прибирав ноги, та й взагалі грав досить пасивно. Тим не менше гості м'якістю опорного хава не скористалися. Та й до володінь П'ятова доходили вкрай рідко (можна згадати удар у боротьбі із захисником у виконанні Малюка). У результаті в досить середньому темпі і при повному контролі господарів матч і підійшов до свого логічного кінця. Написаний Містером сценарій
Вже на 3 хвилині Ракицький виконував перспективний «стандарт» - мимо.
Через дві хвилини Ілсіньо, накрутивши кількох суперників, впав у штрафному (Годулян цілком прогнозовано «промовчав»). Сфера відскочила до Шевчуку, який точно прострелити не зміг, і м'яч став легкою здобиччю Бабенка. У наступній атаці господарів В'ячеслав Шевчук ще раз переконливо продемонстрував, чому Містер віддає перевагу Рацу. «Круглий» після навісу (якщо це дію можна так назвати) полетів у невідомому напрямку, і Ілсіньо довелося діставати його практично з ауту.
Бразилець м'яч врятував і навіть гостро прострілив, але Гладкий та Вілліан вже «відпочивали». На цьому стартова активність «гірників» зійшла нанівець. Точніше, Ужгороді досить оперативно відреагували, і що утворилися в обороні дірки залатали, використовуючи при цьому призабуту персональну опіку (до кожного бразильцеві був приставлений «сторож»).
Після двох спекотних протистоянь донецький «Шахтар» отримав невеликий перепочинок у вигляді «Закарпаття». Звичайно, назвати підопічних Ігоря Гамули «солодкою булочкою» не можна, але все ж потенціал ужгородців серйозним чином відрізняється від можливостей «Карпат» і «Дніпра». На розстановку сил не могло і вплинути відсутність відразу трьох гравців основного складу Срни, Раца і Адріано, на чиїх позиціях розташувалися аборигени: Кобін, Шевчук і Гладкий. Не проводився також і основною в цей час року центральний захисник Олександр Кучер, якого підміняв Іщенко.
У принципі, виходячи з декілька нервової гри Олександра у Львові дана перестановка просилась. На інших позиціях розташувалися всі знайомі обличчя: Пятов - у воротах; Ракицький у центрі оборони; Ферні і Хюбшман - пара опорних хавів; Ілсі, Жадсон і Вілліан працювали на атаку без конкретної прив'язки до позиції. Ігор Гамула очікувано вибудував гру від оборони: «4-5-1». А як інакше? Так недовго й по стопах В'ячеслава Грозного піти.
Так що саме час забути про футбольної естетики (хоча про яку красиву гру можна говорити, маючи на увазі Ужгород?) І зіграти просто, але цілком надійно. Втілювати тренерські задуми на зеленому полі покликані були: Бабенко - Болохан, Хауш, Шендрик, Комарицький - Леандро (номінальний захисник), Бойко (ще один природжений бек), Гомес, Малюк, Лісіцин - Давидов. Не будемо забувати, що і коуч гостей був обмежений у своєму виборі: Трішовіч - травмований, а Райчевіч, Малигін і Микуляк відбували покарання. Так що саме такий вибір «основи» нічим не здивував.
Щоправда, не всі футболісти в своєму виборі так відверті: абсолютна більшість воліє не розкривати таємницю свого номера з забобони. І нам тільки залишається здогадуватися, якими логічними шляхами прийшов до свого рідного номером на футболці той чи інший гравець. Не виключено, що багато хто з них при цьому використовують Число долі - досить відому категорію, розрахунок якої вперше зробив Піфагор.
Визначають Число долі дуже просто - за повною датою народження. Потрібно лише скласти цифри дня, місяця та року появи на світ, а після звести цю суму до одиничного числа. Виняток - 11 і 22, які всередині себе не сплюсовиваются, тобто не перетворюються в 2 і 4, а залишаються як є. Це стосується тих, хто народився в 11-й або 22-й день місяця або в листопаді, а також людей, у яких число року народження одно 11 або 22.
Для прикладу прорахуємо нумерологічний карту нападаючого "Шахтаря" Олександра Гладкого, який з'явився на світ 24 серпня 1987 року, тобто 24.08.1987.
Нещодавно в Гамбурзі півзахисник "Шахтаря" Жадсон урочисто передавав Кубок УЄФА. 20 травня 2009, забивши вирішальний гол і вирішивши долю останнього розіграшу цього трофею, бразилець назавжди вписав своє ім'я в футбольну історію Європи. Збіг це чи ні, але кар'єрний зліт Жадсона почався після того, як він змінив номер. Спочатку він був гравцем з числом 38 на спині, але як тільки з'явився шанс, швиденько відкинув трійку і перетворився просто в "вісімку". Саме з цього дня Жадсон став набирати обертів.
- Нумерологія сходить до найдавніших уявлень про магію чисел, які в давнину співвідносилися перш за все з навколишнім світом, - розповідає кандидат філологічних наук, доцент кафедри світової літератури і класичної філології Донецького національного університету Ірина Попова-Бондаренко. - Числовий ряд від 1 до 10 і його похідні - додавання, віднімання, ділення і множення чисел - практично у всіх національних культурах вважаються магічними.
До числової символіки можна ставитися по-різному: вірити чи сприймати з гумором. Але заперечувати присутність у нашому житті певних комбінацій цифр ніхто не стане. Тим більше в футбольному середовищі ... Гравця без номера не існує. Більш того, комбінація цифр - це свого роду його код. Саме тому футболісти перед підписанням контракту так ретельно досліджують вакантні номери. Часто гравці вибирають талісманом день свого народження - "їх" числа приносять їм успіх. Так з'явилися тринадцятий Шевчук, 26-й Рац та 18-ї Левандовські в "Шахтарі", 16-й Русол, 26-й Калініченко і 29-й Ротань в "Дніпрі"!
Щоправда, не всі футболісти в своєму виборі так відверті: абсолютна більшість воліє не розкривати таємницю свого номера з забобони. І нам тільки залишається здогадуватися, якими логічними шляхами прийшов до свого рідного номером на футболці той чи інший гравець. Не виключено, що багато хто з них при цьому використовують Число долі - досить відому категорію, розрахунок якої вперше зробив Піфагор.
Визначають Число долі дуже просто - за повною датою народження. Потрібно лише скласти цифри дня, місяця та року появи на світ, а після звести цю суму до одиничного числа. Виняток - 11 і 22, які всередині себе не сплюсовиваются, тобто не перетворюються в 2 і 4, а залишаються як є. Це стосується тих, хто народився в 11-й або 22-й день місяця або в листопаді, а також людей, у яких число року народження одно 11 або 22.
Для прикладу прорахуємо нумерологічний карту нападаючого "Шахтаря" Олександра Гладкого, який з'явився на світ 24 серпня 1987 року, тобто 24.08.1987.
Нещодавно в Гамбурзі півзахисник "Шахтаря" Жадсон урочисто передавав Кубок УЄФА. 20 травня 2009, забивши вирішальний гол і вирішивши долю останнього розіграшу цього трофею, бразилець назавжди вписав своє ім'я в футбольну історію Європи. Збіг це чи ні, але кар'єрний зліт Жадсона почався після того, як він змінив номер. Спочатку він був гравцем з числом 38 на спині, але як тільки з'явився шанс, швиденько відкинув трійку і перетворився просто в "вісімку". Саме з цього дня Жадсон став набирати обертів.
- Нумерологія сходить до найдавніших уявлень про магію чисел, які в давнину співвідносилися перш за все з навколишнім світом, - розповідає кандидат філологічних наук, доцент кафедри світової літератури і класичної філології Донецького національного університету Ірина Попова-Бондаренко. - Числовий ряд від 1 до 10 і його похідні - додавання, віднімання, ділення і множення чисел - практично у всіх національних культурах вважаються магічними.
До числової символіки можна ставитися по-різному: вірити чи сприймати з гумором. Але заперечувати присутність у нашому житті певних комбінацій цифр ніхто не стане. Тим більше в футбольному середовищі ... Гравця без номера не існує. Більш того, комбінація цифр - це свого роду його код. Саме тому футболісти перед підписанням контракту так ретельно досліджують вакантні номери. Часто гравці вибирають талісманом день свого народження - "їх" числа приносять їм успіх. Так з'явилися тринадцятий Шевчук, 26-й Рац та 18-ї Левандовські в "Шахтарі", 16-й Русол, 26-й Калініченко і 29-й Ротань в "Дніпрі"!
Говорити про цей момент будуть ще довго - я ж свою думку сформував вже зараз і навряд чи від нього відступлюся. Удар в обличчя (навіть не удар, а бавовна долонею в район підборіддя, так?), Безсумнівно, був. Дещо більше питань викликає те, чи був цей удар умисним, але я вважаю, що так, був. Тому картка заслужена. Однак! Франк де Блекере дав її Мотте даремно. Ще й впав Бускетс вже дуже роблено, ніби його не долонькою гримнули, а прямим кулаком зустріли. Виходить, що фол був, картка у справі - але при всьому при цьому бельгійському арбітрові не варто було її показувати ... Ось така моя позиція з цього приводу. Ризикую залишитися незрозумілим, особливо уболівальниками «Барселони», але тут вже нічого не поробиш. Хто має вуха, нехай почує ... Взагалі, на цю тему не погано було б поміркувати в окремому матеріалі, з прикладами. Ну а Тіаго йшов з поля зі скандалом, намагаючись потримати Бускетса за шию. Випроваджували опарника довгенько.
Відомо було, що матч-у «Барси» пропустить дискваліфікований капітан Карлес Пуйоль.
Нинішній «Інтер» неймовірно зумів об'єднати в собі ось цю виразну «дитячість» і абсолютно дорослу жорсткість і цинізм в намірах. Де ще, в якій команді могли з'явитися одночасно такі діячі, як Балотеллі, з його дитячими закидони і жахливими витівками, і Марко Матерацці, наприклад, для якого всі засоби годяться? .. Загалом, немає нічого дивного і фантастичного в тому, що вийшли у фінал, перекинувши по дорозі саму «Барселону» - вже кого-кого, а каталонців ніяк не можна дорікнути у відсутності дитячих мрій у гравців. Та й інші достоїнства у них в наявності і на всі інші частини тіла. Що ж, давайте поговоримо безпосередньо про футбол.
У його відсутність Гвардіола змушений був випускати наліво Кейта. У центрі зіграли Піке і Міліто, праворуч, звичайно, вийшов Дані Алвес. У центр поля вийшли Бускетс, Туре та Хаві, а в атаку Мессі, Ібра і Педро. Педро Ібрагімович Мессі власною персоною. Моуріньо ж до пори до часу не мав абсолютно ніяких проблем зі складом: на полі з'явився і анонсований Снейдер. Але потім виявилося, що не зумів вийти Пандєв, замість якого довелося срочняком випускати Ківу.
Моуріньо красиво переграв Гвардіолу і абсолютно заслужено буде готувати свою команду до фіналу. У своєму перед матчевій коментарі португальський фахівець виголосив прекрасні слова: «Для нас виграш Ліги чемпіонів - це мрія. А для «Барселони» - всього лише мета »... Якщо абстрагуватися від того, що Сеу Жозе постійно займається тонким троллінгом, то він сказав чистісіньку правду - хоча б у тому, що стосується його команди. Попередній раз «Інтер» виходив у фінал КЕЧ, коли з нинішнього складу команди народився тільки Франческо Тольдо, у 1972-му році.
Для інших гравців ті здобутки є чимось схожі на казки і - правильно, мрії. А адже саме мрія про що-небудь дозволяє людині (часом навіть всупереч усякому здоровому глузду) домагатися цього самого «чогось». Ще є, звичайно, здоровий холодний розрахунок - але й він, у свою чергу, є нічим іншим як своєрідною формою мрій. Хіба не так?
